Дорогу осилить той, хто йде

         Сергій Осадчий один із сучасних представників українського бізнесу. Саме українського. На його думку, Україна не матиме серйозного економічного поступу, а отже і майбутнього, без свого новітнього технологічного, високопродуктивного виробництва. Перед тим, як прийняти важливе рішення, Сергій Степанович все зважить, вмотивує, передбачить реальну віддачу. Його аналітичне мислення закладене ще батьком Степаном Сергійовичем, який очолював господарство, здобутими освітою і досвідом практичної роботи. Ніколи не ганявся за посадами, а своє призначення бачив у відповідальному і творчому виконанні ввірених йому обов’язків. Із 2007 року він генеральний директор агропромислової компанії «Маїс».

         Сергію Степановичу, з чого розпочинався «Маїс» і чому саме з насінництва?Осадчий С.С.

         – Найперше зазначу, що нинішнього року «Маїсу» виповнюється 25. Бізнес-проект формувався командою, яку згуртував навколо себе Сергій Терещук. До неї одними із перших ввійшли друзі юності, скажімо Сергій Пасєка, ровесники із Уманського сільгоспінституту Олег Калінчук, згодом покликали і мене. Звабливою була сама суть ідеї. В центральній Україні до «Маїсу» не було насінництва власної селекції. На ринку домінував американський «Піонер», який реалізовував свої гібриди винятково за долари. А де їх тоді взяти було, коли за тонну товарної кукурудзи виручали мізерних 200 гривень. Спроби і зусилля Володимира Плютинського на Рівненщині, його школа – приклад позитивний, який ми врахували, але його масштаби радше регіональні і не розв’язували проблем кукурудзоводів всієї України. На ринок мали прийти гібриди дешевші. Розпочинали реалізацію задуму разом з тим же «Піонером». Із ним пройшли перші кроки становлення, збудували калібрувальний завод на околиці Білозір’я. Вони передали нам передові технології виробництва насіння, що дозволило заявити про себе на ринку України.

         – То було на початках, а нині якою є компанія?

         - «Маїс» перетворився у корпорацію, до якої входять шість фермерських господарств, чотири підприємства. Розташовані вони всі у Черкаській області. Відстань між ними в межах 150 кілометрів. І це виправдано, бо зменшує ризики втратити врожай від граду, засухи та інших примх погоди. От і розташовані структурні підрозділи у Чигиринському, Черкаському, Золотоніському, Тальнівському районах.

         Окрім насінництва розвиваємо тваринництво: спеціалізуємось на виробництві м’яса яловичини (ангусів) у Красносіллі. Згодом тут введемо в експлуатацію забійний цех, уже упакована продукція надійде на прилавки. У Гельмязеві молочне скотарство, тут поки що 600 корів, від кожної надоєно 7 тисяч кілограмів молока, а плануємо довести поголів’я до тисячі з надоєм 9 тисяч.

         «Маїс» став відомий в Україні і садівництвом. На 150 гектарах добірно плодоносять яблуні, груші, а в сусідній Боровиці діє сучасне фруктосховище на 5 тисяч тонн. Яблуко, яке виявилось нестандартним, іде на поживний та смачний сік. За прикладом США, Франції, Молдови заклали і горіхові сади. Не тільки надзвичайно корисні для здоров’я людей плоди, а і саджанці горіхів вирощуємо для організацій і населення. І ростуть вони вже на двох тисячах гектарів. З нами тепер співробітничають кращі зарубіжні фірми КВС, «Монсанто», Касад Семанс, «Лімагрейн», «Євраліс». Збудували найсучасніший і найбільший в Україні калібрувальний завод. На ньому встановлено обладнання відомої данської фірми «Кімбрія».  Продукцію «Маїсу» охоче купують у 18 областях.

         – Повернімося до насінництва, це складне високотехнологічне виробництво?

         – Так, воно залежить від добору кваліфікованих кадрів, світових технологій, сучасної техніки та й засобів захисту рослин. У нас тепер свій селекційний відділ. І ми тісно співробітничаємо з Інститутом степової зони, що у Дніпропетровську. Маємо результат – зареєстровано десять гібридів кукурудзи. Щодо техніки, то у нас вона теж найефективніша, у стислі терміни виконуємо всі належні агротехнічні заходи. Особлива увага зрошенню. Його зараз запроваджено на 3.5 тисячі га, найближчим часом плануємо додати ще три тисячі, а це вже половина земель.

         Дуже важливим аспектом є хімічний захист рослин – обробка гербіцидами, фунгіцидами. П’ять років співпрацюємо з компанією «Спектр-Агро». На ринок вона поставляє дуже якісні препарати, її цінові пропозиції гнучкі і дозволяють мати вигідні результати обом партнерам. Підготовлені і обізнані з новими технологіями боротьби із шкідниками і хворобами рослин, фахівці відповідально виконують укладені з нами договірні умови. Їхні рекомендації дають позитивні результати, сприяють підвищенню ефективності нашого виробництва, зокрема забезпечують захист посівів пшениці, ячменю, кукурудзи, сої. Без своєчасних обробітків саду ми не мали б таких якісних і смачних яблук. Анатолій Романович Зубачов і як регіональний керівник «Спектр-Агро», і як науковець особисто цікавиться й опікується полями і садами «Маїсу», за що ми вдячні йому.

- Поділіться секретами управління великою компанією.

- Зазначу, що ми реалізуємо свою концепцію розвитку «Маїсу». У ній немає мети створення великого холдингу із сотнями тисяч гектарів землі. Під великою ми розуміємо не за обсягом орендованої землі, а за високою продуктивністю гектара. Землю бережемо, не виснажуємо. Збалансовано вносимо органічні і мінеральні добрива, дотримуємо всіх вимог агротехніки обробітку рослин. Тому наші поля милують око і віддячують щедро.

 Це одного боку. Інший – людські стосунки із власниками паїв. Не скупимось на відсотки оплати за пай. Ні на йоту не зазіхаємо на їхні інтереси. Під патронатом «Маїсу» вся соціальна сфера сіл, де мешкають наші пайовики. А є ще й третя складова. Керувати – це не командувати, не диктувати. У нас децентралізація не на словах. Кожен підрозділ самостійний, має статус юридичної особи,  відповідає за кінцевий результат господарювання. На раді директорів ми погоджуємо і затверджуємо бізнес-плани, а потім контролюємо їх виконання.

Трішки пофілософствуємо. Подобається мені вислів: «Дорогу долає той, хто йде». І двадцять п’ятий рік «Маїс» крокує зі сходинки на сходинку – все вище і вище.

- Успішні справи даються непересічним

- Та звичайний я. Все людське мені притаманне. Милуюсь природою без рушниці і спінінга. Бо все живе має своє призначення. Захоплююсь Булгаковим. «Білу гвардію» і сьогодні перечитую. Як в око стріляє письменник-провидець. Наша незгуртованість і розбрід згубили Народну Україну, а сусіди-вороженьки розтоптали кованим чоботом нашу волю, згубили нашу Незалежність. І ось знову все повторюється. То коли ж схаменемося!?

Зростання «Маїсу» повчальне, ми маємо іти своїм шляхом, не зупиняючись ні на крок.DSC_3280