Бджільництво

321

     Бджільництво – один з найдавніших промислів людини, важлива галузь сільськогосподарського виробництва. Бджільництво – галузь, яка повинна гарантувати повне й високоякісне запилення всіх ентомофільних культур – засіб підвищення їх врожайності та якості. Поряд із цим вона постачає мед – цінний харчовий і лікувальний продукт, віск – сировину, що використовують у багатьох галузях промисловості, специфічні речовини для медицини – прополіс, квітковий пилок, маточне молочко, бджолину отруту. Продукти бджільництва широко використовують у харчуванні людей. Основою збільшення продукції бджільництва є концентрація і спеціалізація виробництва, його інтенсифікація із широким застосуванням досягнень науки та передового досвіду.

     Історія бджільництва своїм корінням сягає сивої давнини. 6 тисяч років назад в Єгипті розводили бджіл. Особливо медоносні райони знаходилися у верхній течії Нілу. Єгиптяни перевозили туди вулики — кошики із соломи або очерету, або ж керамічні ємності — на великих плетених плотах, щоб через якийсь час повернутися додому з багатим збором меду. Бджільництво було мінойським ремеслом, а зброджений медовий напій греки почали вживати набагато раніше за вино. Також у Стародавній Греції бджолярі вперше навчилися вставляти у вулики перегородки і з їх допомогою вилучати для себе лишки меду.

     На території Русі бджільництво як промисел прослідковується з Х ст. нашої ери. Розвитку бджільництва на території Київської Русі сприяли сприятливі природно-кліматичні умови, достаток медоносів у лісових масивах, лугах і степах. До появи цукру мед був єдиним солодким продуктом для людини. Віск широко застосовувався в домашнім господарстві для освітлення і здійснення релігійних обрядів (особливо після прийняття християнства). Бджільництвом у цей час займалися майже всі селяни. Мед і віск відігравали велику роль в торгівлі Київської Русі з країнами Європи і Грецією.