Як живеться – можеться вам – інваліди

Доживаємо до самого краю всі. Та найбільше бідують малозахищені версти населення – це інваліди. Економити доводиться на всьому,  багато хто перейшов на хліб та воду. А ще ж потрібно одягтися, взутися, обігрітися, віднайти кошти на лікування та протезування. От і не живуть, а виживають ці знедолені люди. А їх серед категорій інвалідів 65.4 тисяч загального захворювання, три тисячі профзахворювання, 5.3 тисячі інвалідів війни, діти інваліди. А є ще чорнобильці, афганці, інваліди з дитинства. Чисельна група атовців – 7628 учасників бойових дій, з них 243 мають статус інвалідів. Нині в області мешкає майже 100 тисяч інвалідів, такий статус має практично кожний десятий черкащанин. Торік на їх потреби передбачено бюджетами різних рівнів 40 мільйонів гривень.  Конкретизує директор департаменту соціального захисту обласної державної адміністрації Руслан Чикало:

DSC_9900

– Як бачите, не можна стверджувати, що інваліди беззахисні, кинуті на призволяще. Законів на їх підтримку достатньо, діють навіть ще й радянські. І вони для кожної категорії виписані окремо, але їхнє фінансове підкріплення різне і недостатнє. Та й те, що передбачено бюджетами часто-густо урізається. Верховна Рада України добре знає ситуацію, але вносити зміни не поспішає, бо на це потрібні кошти. От і виходить, що багато законів стали деклараціями. За їх виконання відповідальність перекладена на місцеву владу, у якої гривень і можливостей ще менше.

Щоправда у зв’язку із децентралізацією просвіток таки з’явився. В об’єднаних територіальних громадах бюджети збільшили на 20 відсотків. Отже про своїх інвалідів вони можуть подбати краще.  Чимало інвалідам всіх категорій допомагає обласна територіальна програма «Турбота». Департамент змінив підходи до розв’язання житлової проблеми атовців – інвалідів першої і другої груп, які стоять на черзі, не мають житла. Тепер на календарний рік на їх рахунок лягає 820 тисяч гривень, вони мають бути використані тільки на придбання квартир на первинному чи вторинному ринках.

Позитивних прикладів на Черкащині.  Але не обходиться без прикрощів. Інваліди тільки но зустрінуться і найперше:

  • Скільки тобі додали до пенсії. Аж 50 гривень. Коментарі зайві.
  • А чи їздиш приміським та міським автобусом безкоштовно.
  • Ага, аж у дві руки.

Чимало нарікань учасників бойових дій, яким держава до 9 травня пообіцяла одноразові доплати і забула про них. От й їдуть сивочолі до суду і, як правило, виграють у держави.

А тим, хто не обходиться без сторонньої допомоги, найбільше болить нестача засобів пересування. Торік за потреби 1239 інвалідних візків отримано 447. Навіть костурів не вистачає. Без них не обходяться 5197 інвалідів, а ощасливлені тільки 865. Та й із санаторно-курортними путівками теж далеко не все гаразд.

Ситуацію вирівнюють громадські організації, зокрема Товариство Червоного Хреста, багаторічний керівник Іван Гретченко, «Діти Чорнобиля» – Ольга Янчук. І безсумнівний вклад підприємців, доброчинців.

Заступник директора Тетяна Касян додає:

– У системі департаменту 14 інтернатних установ, 12 з яких мають свої підсобні господарства. І дуже їм було б сутужно засіяти поля, якби не постійне і багаторічне шефство групи компаній «Маїс». Допомагає Сергій Терещук, керівник компанії, і точково. Школи, дитячі дошкільні заклади, лікарні, об’єкти культури отримують необхідну матеріальну допомогу. Торує він стежину і до окремих людей, родин, тяжкохворих, аби простерти руку допомоги. Ось і нещодавно навідався до родини Остапців у Мошнах. Глава сім’ї Володимир незрячий, дружина Ніна опирається на милиці. Із вдячністю вони прийняли маїсівські яблука, сік, продукти, а також DVD – програвач, аби слухати Слово Боже.

Із викладеного бачимо, що живеться інвалідам не просто. Але за спільних зусиль держави, місцевої влади, між добрими людьми їхнє життя було б набагато легше.

DSC_9894 DSC_9866