Во славу Божу, заради спасіння душ наших

Майже десяток років у Південно-Західному мікрорайоні Черкас зводиться новий Храм Святого Миколая Чудотворця. Споруда оригінальна, навіть ще не опоряджена зовні привертає увагу черкасців і гостей міста. А одночасно і запитання — коли ж пролунають закличні й блаженні дзвони. Про це розмовляємо з протоієреєм Миколаєм.

DSCN7374

— Планом генеральної забудови на вулиці Сумгаїтській, очевидно, не передбачено Храму Божого?
— Так, жили тоді на відстані від Всевишнього. Але в душах праведних Він все одно наставляв нас на добро. Бо вибираємо завжди навіть не свідомо тільки з двох… Так і родився у настоятеля Святомиколаївської парафії Віктора задум саме тут звести комплекс — в центрі велика церква і дві каплички з боків. На жаль, в повному обсязі він не здійснився. І більшу капличку завершуємо споруджувати як церкву.
— А бізнесмени, меценати відгукуються?
— Особливо допомагають в оздобленні всередині церкви, де багато колон, ліплення, мозаїчних і мальованих ікон, вівтар, іконостас потребують значних коштів. І знаходяться люди, які діляться ними. Ось і нещодавно мирянин Сергій Терещук, керівник агропромислової компанії «Маїс», профінансував роботи із завершення центрального склепіння храму. Ми всім щедрим і небайдужим дякуємо. Бо ж будуємо храм насамперед во славу Божу, не заради людського марнославства. А ще Всевишній через храми навертає нас до єднання.
— Але ж поміж нас є й такі, хто не ходить до церкви, мотивуючи тим, що може і вдома, і на природі помолитися. Бог почує.
— Стежка до Бога у кожної людини своя.
Позиція церкви тут така. Євхаристія і літургія відбуваються тільки в храмі. Місце тут, як кажуть люди, намолене. А той, хто за огорожею, сповна не отримує ласки Божої. Скажімо, коли освячуємо домівку, то не тільки помешкання, а й тих, хто у ньому житиме.Тож треба бути вдома. Переконаний, церква блага обитель для вірян. Ви помітили — людина у церкві стає умиротвореною, її душа наповнюється спокоєм і радісним відчуттям життя. Тут немає суєти, бо для Бога важлива не сама споруда, а людські душі, які прагнуть спасіння.
— То служби Божі у вас відбуваються і під час внутрішнього облаштування.
— І щонеділі. Парафіяни не тільки моляться, а й самі читають святе Письмо, беруть участь у здійсненні обрядів. На Великдень виходимо освячувати пасхальні кошики на подвір’я. І навкруг панує таке піднесення, якого у звичайний день немає.
— І насамкінець варто назвати архітектора, який у своїй уяві сотворив таке диво.
— Це Валерій Борисович Кузнецов, людина справжнього обдарування. З Божої ласки він вловив гармонію пропорцій. Зверніть увагу, з якого б боку ви не дивились на храм, він зворушує своєю неповторністю. У день Світлого Воскресіння ми молитимемося і проситимемо у Бога здоров’я для нього.
А всім мирянам Божої благодаті.
Слава Ісусу Христу!