Добро не забувається ніколи

Нещодавно відзначила своє 70-ліття ветеран праці з Гельмязевого Галина Сергіївна Масик. У селі люблять і поважають цю жінку. Це вже у відповідь. Бо вона завжди була чуйною до односельців, жила за принципом: чужого горя не буває, кожна біда — наша спільна.

Гельмязів-ювілей-1

Завітав із щирими вітаннями і побажаннями здоров’я, сил та Божого благословення на довгі літа директор ТДВ «Русь» Валерій Григоренко. Не обійшлося й без квітів і подарунків.

 

Здобувши професію економіста, вона у колишньому місцевому радгоспі пройшла всі щаблі бухгалтерської мудрості. Працюючи економістом з оплати праці, знала можливості й допомагала кожному працівнику.
Тож не випадково у 1992 році її обрали головою профкому. І зараз у селі пам’ятають, як піклувалась про оздоровлення працівників у санаторіях, влітку про відпочинок їхніх дітей, відправляючи групами на Чорне море, на екскурсії в Київ, Львів, по історичних місцях України.
І як приємно, що добро, подароване нею людям, повертається тепер до ветерана теплом, розвагою, підтримкою у справах буденних. А в день ювілею двері будинку іменинниці не закривались, не втихали телефонні дзвінки. Так посіяне добро повертається сторицею.
Довгих літ життя Вам, шановна Галино Сергіївно, в добрі, любові, повазі.